1001-ше китайське попередження

0
243

Термін Байкал (саме термін, як символ вседозволеності одних «осіб» та безсилля районної влади) викликає вже алергію. Промовчу про висновки щодо смерті хлопчика рік назад (офіційної інформації про завершення порушеної кримінальної справи громадськості ніхто так і не подав). Сесія райради двічі розглядала питання про прийняття правил поводження на водних об’єктах району, де чітко і неоднозначно написано про заборону експлуатації моторних плавзасобів у місцях масового відпочинку. Реакція на все така, якої і слід було очікувати. Тобто, ніяка. Потужні гідроцикли і надалі борознять байкальські води, капітальні паркани заходять у саму воду, оберігаючи спокій власників прибережних дачних «будиночків», охорона пильнує, щоб бува який випадковий житель району не опинився у тих місцях, які самі собі кооператори призначили для відпочинку.

Відбулись, щоправда, і зміни. Голова РДА таки продовжив терміни оренди тієї ділянки, яка слугувала громадським пляжем, поряд розвивають інфраструктуру власники земельних наділів (виділених для ведення осібного селянського господарства). Щодо прийнятих рішень та умов оренди (знову ж таки) ніхто не вважав за потрібне поінформувати простих смертних. Безпосередньо в водоохоронній зоні ростуть нові дачі, пляж ділиться на сектори, обгороджується та охороняється. Хтось поставив кодові замки, хтось найняв собі державну охорону – кому що по кишені.

Нічого нового ми не напишемо, бо вже усе не раз сказано. Та й хто би то звертав увагу на те, що пише якась районна газета, нехай навіть серед засновників її є найвищі районні органи влади – райрада та адміністрація. Нещодавно керівник райради спробував побувати на одному із таких пляжів. Порадили йому покинути територію. Було цікаво, як же охоронець при зброї виставить за паркан голову районної ради з території, яка офіційно відноситься до прибережної охоронної зони. Щоправда, після того, як показав посвідчення, дозволили пройти. Чи багато людей в районі мають таке посвідчення? Отже, всім іншим зась. Говорилося про забруднення, про пиятики і т.д. Мабуть, воно також має місце. Але чому приватна особа має вирішувати, кому в озері купатись, а кому і до води пройти не можна? На території, яка, повторюся, належить усім (правильніше сказати – нікому не належить).

Сьогодні президія райради вирішуватиме, чи проводити позачергову сесію саме із байкальських проблем. Бо що то за влада, коли ніхто не зважає на прийняті нею законні рішення? А сьогодні усе виглядає саме так. Причини цього колись озвучив Василь Созоник у сесійній залі. Допоки порушуватимуть закони і правила ті, хто має контролювати їх дотримання, то ніякий міліціонер не випише штрафу своєму начальнику, бо вже наступного дня доведеться йому підшуковувати роботу. Порушують перш за все ті, хто має гроші, знайомства, посади. Що їм там рішення якоїсь райради? Багаторічні неодноразові спроби якось впорядкувати оту всю ситуацію завжди закінчувались нічим. Можна кивати на Київ та Львів, де знаходяться основні порушники та їхні покровителі… Це найлегше. Та порядку від того не прибуде. Чи вдасться, нарешті, депутатам знайти шляхи вирішення задавненої проблеми?

Ярослав Муха.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz