Більче: ювілей Заріцького

0
177
Більче: ювілей Заріцького

Минулої неділі відбулися урочистості, присвячені відкриттю ювілейного року уродженця села – блаженного

о. Олексія Заріцького – з нагоди 100-річчя від дня його народження.

Довідка.

Олексій Заріцький народився 17 жовтня 1912 року в с. Більче. Батько, Василь Заріцький, був дяком. Мати, Марія, з роду Ісик. Крім Олекси, в сім’ї було ще п’ятеро дітей. Протягом 1922-1931 рр. навчався у Стрийській гімназії, після якої вступив у Львівську Богословську Академію, де навчався до 1934 р. Тут постановив прийняти целібат.

Піддияконські та дияконські свячення Олексій Заріцький отримав із рук Митрополита Шептицького 28-29 квітня. 7 червня 1936 р. Митрополит уділив йому святої Тайни Священства у соборі Св. Юра у Львові. Після цього о. Олексу скеровують сотрудником на парафію сіл Стинава Нижня і Стинава Вижня. Незабаром його перевели до с. Струтин, що під Золочевом, де перебував протягом 1937-1946 рр.

Два роки перед арештом (1946-1947) він був парохом і катехитом у селі Рясна-Руська біля Львова, а також обслуговував парафію с. Рясна-Польська. Як і всіх греко-католицьких священиків, які не погодилися перейти на православ’я, отця заарештували. Комуністична влада “пришила” йому політичну 54-ту статтю. 29 травня 1948 р. о. Олексія було засуджено до 8 років ув’язнення. Це «виправлення» провів у таборах Кемеровської, Омської, Карагандинської областей. 31 грудня 1954 р. о. Заріцького звільнили, але не дозволили повернутися на Батьківщину, а залишили в Караганді на засланні, де він продовжував правити Служби Божі у приватних будинках, на шахтах № 17,19,47,49,20. Літургії, на які сходилися 60-70 осіб, відправлялися щонеділі та у свята. Це спочатку було можливим завдяки тому, що по селах міліція не так пильно стежила за людьми. Отець Олексій відправляв також Служби Божі у латинському обряді (для німців та поляків).

26 жовтня 1957 р. о. Олексія Заріцького було реабілітовано. Розпочався останній період його місіонерської діяльності на теренах Самари, Уралу, Оренбурга, Казахстану. Кілька разів він змінював місце проживання. Ніде не прописаний, лише з паспортом при собі, він продовжував місіонерську працю, незважаючи на усвідомлення того, що це закінчиться не інакше, як в’язницею. Протягом 1955-1961 рр. отця кілька разів затримувала міліція. У квітні 1962 р. о. Заріцький прибув у Караганду. 9 травня цього ж року отця заарештували в Караганді, поблизу 17-ї шахти, де колись діяла українська церква, в якій він відправляв. Як розповідають знайомі о. Зарицького, його зрадив хтось з українців. 30 червня 1962 р. о. Олексія засудили за “бродяжництво” (а насправді – за активну релігійну діяльність) до двох років позбавлення волі у поселенні Долинка Карагандинської області. Тут він працював кравцем. Хоча праця була неважкою, здоров’я його погіршувалося з дня на день.

Свою місію на землі “Апостол Сибіру” завершив 30 жовтня 1963 р. у в’язничному госпіталі поселення Долинка.

День Блаженних Миколая Чарнецького, Олексія Заріцького та інших 23 співмучеників святкується щороку 27 червня.

..Архієрейську святу Літургію та Молебень у храмі безсеребреників Косми і Дем’яна очолив Владика Тарас Сеньків, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії, у співслужінні із Протосинкелом о. Богданом Манишиним, деканом Миколаївським о. Андрієм Павлівим, парохом Більченським о. Ярославом Гарасимівим та 18 священиками із сусідніх парохій, в тому числі із Дрогобицької єпархії.

У проповіді Владика робив наголос на тому, що блаженним отець Олексій став завдяки стійкості у християнський вірі всупереч обіцянкам і погрозам більшовицької влади, і є прикладом того, як не піддатися спокусі бути носієм зла. Єпарх Стрийський освятив образ блаженного мученика о. Олексія Заріцького…

Вартує відзначити, підкреслили опісля запрошені голова районної ради Ольга Жила та заступник голови РДА Роман Ониськів, що особливої піднесеності святу надали не тільки майстерний співаний супровід відправи сільського церковного хору і семінаристів, як велелюддя (від старого до малого) віруючих, котрих не всіх змогла вмістити старовинна дерев’яна церква.

…Свято продовжила урочиста Академія «Кров мучеників – зерно нового життя». Вона відбулася у переповненому актовому залі школи. Оригінальний сценарій дійства готувала заступник директора Оксана Карпин. А вели Академію отець Ярослав та вчителька Мирослава Возняк. Життєпис блаженного о. Олексія словом і піснею змальовували учні 9-11 класів і випускники. Список задіяних величенький, але вартують похвали О. Саламін, Р. Карпин, Т. Мошовський, В. Карпин, О. Саврун, А. Возняк, А. Ляхів, Г. Зрайло, О. Кісіль, Т. Суховерська, С. Мошовська, Ю. Каліновська, І. Возняк, Н. Гальків, Ю. Балакун, М. Фира, І. Паньків, І. Саврун, А. Кисіль, І. Мошовська, М. Возняк, О. Мошовська, В. Іванус…Отець Богдан Манишин зупинився на повчальних прикладах життєвого подвигу блаженного о. Олексія.

– До жовтня наступного року, тобто до сторічної дати, з Божою допомогою маємо встигнути багато що зробити, – каже о. Ярослав. – Дав би Бог, щоб так склалося і з погодженням із Львівською митрополією вирішилася справа перенесення мощей блаженного для вшанування у храмах, зокрема у Більчому. А ще з архівними матеріалами треба попрацювати, свідчення очевидців, родини деталізувати… Власне, йдеться про створення музею блаженного отця Олексія. Усе поки що «впирається» у приміщення, про яке ведеться мова в Більчому років із п’ятнадцять, хоч вільні площі є. Остаточне слово щодо цього мала б сказати сільська влада…

Олесь Приймак.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz