Будьмо гідні Героїв

0
109

23 травня ми відзначили 70-ту річницю Свята Героїв.

Це – свято величі духу українських вояків – борців за волю України, і цей день є символом незборимості Української Нації. Як не парадоксально, проте це відзначення, як і більшість започаткованих в часи української бездержавності, має трагічний характер. У травні віддали своє життя за Україну провідники української нації Симон Петлюра та Євген Коновалець. Цього ж місяця за нез’ясованих обставин помер чи був знищений автор першого державницького маніфесту «Самостійна Україна» Микола Міхновський, власне, як не згадати земляка Палідовича.

Проте пам’ять про таких героїв потребує не лише вшанування, а й осмислення суті їх подвигів і продовження їхньої справи у нових, сучасних нелегких умовах. Чому продовження – спитаєте, адже минуло 20 років від часу проголошення української незалежності? Пора творити, а не боротися! На жаль, Українська держава за 20 років так і не наповнилася українським змістом, і тому українство в Україні й далі перебуває під загрозою.

Уже в часи незалежної України загинули видатний український діяч В’ячеслав Чорновіл, журналісти Георгій Гонгадзе та Вадим Бойко, політик Іван Гавдида, а 17 квітня 2009 – молодий український патріот Максим Чайка. Наведений перелік не є вичерпним, це лише люди, про трагічну смерть яких почула вся Україна.

Масовими стали випадки паплюження українських героїв і національних символів. Натомість, возвеличують катів українського народу, вивішують криваві символи злочинної комуністичної імперії за красномовної мовчанки правоохоронних органів та потурання деяких місцевих можновладців. Таких прикладів немало, й вони свідчать, що здійснюється і зовнішня, і внутрішня (силами п’ятої колони) агресія проти України та українців. Маємо яскравий приклад зневаги національної історії в Запоріжжі, коли було встановлено бюст Йосипа Сталіна «Коби», якого разом із Адольфом Гітлером засудила історія і світова спільнота як катів і тиранів, а впроваджені ними режими визнано аморальними і антилюдськими. Події, що відбулися 9-го травня у Львові, в місті Українського короля Данила Галицького, показали, що для теперішніх можновладців почуття, переживання, історія українців є байдужі, чужі і далекі їхньому розумінню.

Немає реформ, високих зарплат і пенсій, натомість, є походи з червоними прапорами, портретами «вождя», розмовами про «прекрасне і рівне» життя і співами ганебного гімну вже неіснуючого СРСР.

Ті, хто вважають себе українськими патріотами й хочуть пишатися Україною, повинні знайти в собі сили та продовжити ідейну справу загиблих героїв. Продовжити не лише на урочистих зібраннях, а щодня, щогодини, щомиті.

Будьмо гідні своїх героїв!

Олег Микитка,

голова МРО ВО «Свобода».

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz