Дерев’яні церкви. Легковажність руйнує

0
182
церква

Цікавий факт: у радянські часи, коли в Україні було знищено десятки тисяч церков, старовинні дерев’яні у більшості вціліли, оскільки навіть атеїсти розуміли їх справжню історичну цінність. Зараз на Львівщині налічується близько 700 об’єктів дерев’яної сакральної архітектури (490 церков та 207 дзвіниць). За роки Незалежності не стало уже 84 – згоріли від ударів блискавки, від несправних електричних мереж, від залишеної палаючої свічки, від невдалої реставрації з використанням легкозаймистих матеріалів, від підпалів.

Але не лише вогонь знищує сакральні пам’ятки. Громади вважають себе їх власниками і діють на власний розсуд, не розуміючи цінності дерев’яних церков. Парафіяни із власних міркувань оббивають дерев’яні святині пластиковою вагонкою, прес-плитою (що призводить до гниття), покривають дахи бляхою, підмальовують свіжою фарбою інтер’єр, або й просто розбирають, бо збудували нову муровану.

Насправді ж сучасні матеріали не лише цілковито спотворюють дерев’яні шедеври, а й знищують їх. Адже цінність будь-якого витвору мистецтва – в його автентичності.

Звичайно, церкви потрібно доглядати і ремонтувати. Тому Львівська облрада планує фінансувати з обласного бюджету найнеобхідніші заходи. Однак пропонує залучити співфінансування із місцевих бюджетів. До прикладу, цього року із обласного бюджету на збереження старовинних дерев’яних храмів виділять 838 тисяч гривень. Їх планують витратити на протипожежні сигналізації, які сповіщатимуть про вогонь через гучномовець.

Водночас районний відділ регіонального розвитку, містобудування й архітектури має провести паспортизацію унікальних старовинних пам’яток архітектури місцевого значення. Треба сказати, що не всі дерев’яні церкви, які є на Миколаївщині, включені у Державний реєстр культурного надбання. За офіційною інформацією, у нашому районі задокументовано 14 пам’яток дерев’яної сакральної архітектури, 2 з яких віднесені до пам’яток культурного надбання національного значення. Виглядає так, що державна опіка, на жаль, є в більшості формальною. Відсутні охоронні договори, згідно з якими власники пам’ятки архітектури не мають права реставрувати, перебудовувати, розбирати, ремонтувати, встановлювати електричне обладнання тощо без погодження з відповідними державними службами. Ініціативу з цього приводу мали б проявити, в першу чергу, громади, які користуються культовими спорудами, місцева влада.

Ми ж спробували ще раз перерахувати не лише офіційні пам’ятки сакральної архітектури, але й усі дерев’яні церкви, які знаходяться на території нашого району.

Дерев’яна церква СВ. МИКОЛИ та дзвіниця (1713р.) у Малій Горожанні – пам’ятка архітектури національного значення, знаходиться на східній околиці села, біля головної дороги. Існуюча дерев’яна церква збудована як монастирська у 1688 (1682)р. Після ліквідації монастиря перебудована у 1746р. (за іншими даними – у 1720р.). Легенда каже, що церква була перенесена з іншого місця. Іконостас XVIIст. чотириярусний, різьблений і золочений. Одвірки царських воріт, згідно з написом на них, виконані у 1778р. майстром Миколою Урбановичем. Храм потребує посилення фундаменту, часткової заміни дерев’яних конструкцій на даху, оброблення антикорозійними та вогнетривкими розчинами дерев’яних елементів споруди тощо.

Подібних відновлювальних робіт потребують й інші пам’ятки. Зокрема, дерев’яна церква ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПР. БОГОРОДИЦІ у Великій Горожанні. Її сільська громада збудувала при допомозі пана Ігнатія Дульського. Тут зберігся напис: «Та церква збудована: Року Божого = 1798». Святиню відновлювали у 1922 році. У храмі зберігся іконостас XVIII ст.

У Гонятичах дерев’яна церква СВ. ПАНТЕЛЕЙМОНА знаходиться на східній околиці села, за мостом, під яким проходить залізниця. Церква збудована у 1872р. на місці давнішої, теж дерев’яної. Тут помічаються корозійні процеси огороджуючих, конструкцій першого ярусу споруди.

У 1894 році, на краєву виставку у Львові, організовану з нагоди 100-річчя повстання Т.Костюшка, народний майстер з Гуцульщини Лесь Копчук збудував деревя’ну церкву, яка після виставки з ініціативи о. Є.Шухевича була куплена красівською громадою і перевезена у село, де стоїть дотепер. Посвячував її у 1896 році тодішній митрополит Сильвестр Сембратович. До 1939р. покровителем храму була фундація ім. Абрагамовичів зі Львова. Дерев’яна церква СВ. ПАРАСКЕВИ знаходиться у північній частині села, на крутому схилі. Стіни шальовані новими дошками, дахи накриті цинкованою бляхою, фундамент обкладений природним каменем – помітно, що святиня відремонтована.

Церква СВ. ПАРАСКЕВИ у Кагуєві стоїть на північній околиці села, між дорогою і правим берегом р.Щирка.  Збудована у 1846-1847рр. (за іншими даними – 1852р.). Ремонтувалася у 40-их роках минулого століття. Із 1962 по 1989рр. церква стояла замкненою. Відчинили святиню для богослужінь 20.08.1989р., як написано на пам’ятній таблиці.

Дерев’яна церква РІЗДВА ПР. БОГОРОДИЦІ 1692 стоїть у центрі Криниці, на підвищенні, неподалік дороги. Її ремонтували у 1779, 1835 рр. та відновлювали у 1855р. В міжвоєнний період гонтове покриття замінили бляхою. Іконостас походить з кін. XVIIст.

Дерев’яна церква ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПР. БОГОРОДИЦІ (1786) у Станківцях стоїть на підвищенні, біля нового мурованого храму. Переповідають, що спочатку церква, збудована у 1713 році, знаходилася за Дністром і була монастирською. За іншими переказами, ріка Дністер часто виходила з берегів, і люди не мали змоги ходити до церкви. Тому й вирішили її розібрати, перевезти на інший берег Дністра. В інтер’єрі – пишний різьблений іконостас, унікальні твори мистецтва, а найбільше впадають в око Царські ворота.

В Ілові храм ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА (1843) знаходиться на схилі, біля цвинтаря у північній частині поселення. Силами громади частину зовнішніх стін покрито пластиковою вагонкою – через це пам’ятка втратила історичну автентичність.

Дерев’яну церкву СВ. КОСМИ і ДЕМ”ЯНА у Більчому знайдете в центрі села, на роздоріжжі. Дерев“яний двоверхий храм зведено у 1885р. (за іншими даними у 1881р.).

На околиці Долішного за формою можна розгледіти дерев’яну церкву СВ. КОСМИ і ДЕМ’ЯНА. Зведена у 1780.

Ще одна дерев’яна церква ПОКРОВА ПР. БОГОРОДИЦІ (1715) знаходиться поблизу дороги у західній частині Малої Горожанни. Храм стояв зачинений від 1963р. до 1989р. Будівлю зовні відремонтували – стіни зашалювали дерев’яною вагонкою, ліхтар покрили «позолоченою» бляхою.

Дерев’яна церква УСПЕННЯ ПР. БОГОРОДИЦІ (1893) стоїть в центрі Пісочни, близько дороги. До 1939р. покровителем храму був пан Вітовт Стефанус (Стеданус), землевласник сусіднього села Черниці. Парафіяни провели тут повний «євроремонт». Втратила історичну автентичність після ремонту ще одна пам’ятка архітектури – дзвіниця храму.

Інша ж дерев’яна дзвіниця – церкви святого Архангела Михаїла у Верині (18 ст.) – у задовільному стані.

У Повергові дерев’яна церква СВ. ПАРАСКЕВИ 1770 стоїть на початку села, неподалік дороги. Її збудували через три роки після того, як 1767 році парафія отримала привілей від власника села Михайла Казимира Огінського.

Баню дерев’яної церкви  ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА можна побачити на під’їзді до Раделич. Храм стоїть біля головної дороги, збудований у 1923 році за проектом львівського архітектора Льва Левинського.

Церква СОБОРУ ПР. БОГОРОДИЦІ у Ричагові стоїть біля дороги, на невисокому підвищенні. Будівля походить з 1872 року. Зовні стіни  покрили дерев“яною вагонкою.

У Черниці святиня ВОЗНЕСЕННЯ ГОСПОДНЬОГО (1921) знаходиться на східній околиці села, біля дороги.  У 1920-х рр. село і місцевий маєток купив інженер Вітольд Стефанус. Саме він надав для будівництва нової церкви землю. У радянські часи у храмі не правилося, була спроба райкому зробити тут атеїстичний музей, але «селяни з рогачами» відбили атаку. Найбільш привабливим елементом святині, безперечно, є зовнішній балкон-проповідниця, накритий півкруглим дахом. Парафіяни вирішили зовні храм повністю «модернізувати».

Софія Рудницька.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz