Дещо про вибори

0
183

Запам’ятаються вони, передовсім тим, що майже кожен 10-й дорослий житель району балотувався у депутати. Обирали не тільки виборці, а й комісії. Тривалий підрахунок дав ті результати, котрі маємо. Мабуть, штаби партій свої аналізи зробили. Спробуємо дещо узагальнити і ми, хоч дуже важко все оте привести до єдиного знаменника. Адже часто, якщо вірити результатам виборів, наші громадяни голосували за діаметрально протилежні сили. З одного боку підтримували радикальну «Свободу», а в інших бюлетенях голосували за представників провладної партії та її сателітів. Інформації вистарчало, так що вибір був свідомим. Інша справа, як його узгодити із здоровим глуздом? Погодьтеся, важко пояснити усі метаморфози нашого голосування. З одного боку – розчарування минулою владою, яка не зуміла відстояти традиційні цінності, об’єднатись навколо найголовнішого, виконати свої обіцянки. З іншого – підтримка тих сил, котрі і не приховують, що оті цінності не мають для них жодного значення, що вони готові працювати за донецьким сценарієм, лиш би не відсунули від корита. Це були вибори, де нас цинічно купували, а частина з нас так же цинічно продавалась. Половина залишилась байдужою. Знову пригадую вже цитований не раз вислів Річарда Еберхарта: «Не бійся ворогів — у гіршому разі вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів — у гіршому разі вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих — вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство».

Ми вже писали, що на дільниці прийшло трохи більше половини виборців. Але це в Миколаєві. Якщо визначитись із цифрами офіційних протоколів, то проголосувало 65% ( за рахунок активності сільських виборців). Кожен 3-й зігнорував своїм правом вибору( або не зміг проголосувати). Із тих, хто голосував, кожен 10-й не підтримав жодного. Ще 3 відсотки бюлетенів визнані недійсними. І ще кожен 5-й не отримав свого представника у органах місцевого самоврядування, бо обрані ним списки партій не набрали необхідних 3 %. Що ж маємо? 1/3 наших громадян сформувала місцеву владу. Відносно міських та сільських голів – ще менша підтримка. Приміром, міський голова Миколаєва обраний голосами 15% виборців. Такий закон…

Тим не менше, усі представники легітимні і найближчі чотири роки житимемо за їхніми рішеннями. Тепер щодо обраних. Районна влада, відкидаючи партійні критерії, виглядає так. Із 54 депутатів майже половина – 24 – підприємці та працівники і керівники підприємницьких структур. Наступною групою – 11 осіб – є непрацюючі (до речі, серед депутатів Миколаївської міської ради «не працює» кожен третій), а ще 8 медиків, 5 освітян, 5 працівників державних органів і 1 священик. Окрім жителів району, маємо 6 депутатів із львівською пропискою та одного із Нового Роздолу. Наймолодшому – 20 років, найстаршому – 67. 18 депутатів (одна третина) минулого скликання знову засядуть у сесійній залі. Ще частина новообраних обирались депутатами в попередні роки. Тільки 8 депутатів позапартійні. Решту чітко декларують себе членами котроїсь політсили. Часто це далеко не перша партія в їхньому політичному житті.

Не будемо гадати, як воно складеться надалі. Події в сусідніх районах свідчать, що за висуванців провладних партій голосують і їх нібито політичні опоненти. Робота із депутатами, особливо мажоритарниками, ведеться інтенсивна. Наслідки побачимо уже невдовзі при виборах керівника ради та його заступника. Голосування, нагадаємо, таємне.

Ярослав Муха.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz