Головне бажання, а час знайдеться

0
226

Леся Адам уже десять років працює у казначействі головним спеціалістом відділу фінансової звітності та бухгалтерського обліку операцій із виконання бюджетів. Попри катастрофічний брак часу, адже така робота вимагає точності і уважності, жінка виховує трьох доньок – Іванку, Христинку та Ліду, миколаївчанка знаходить вільну хвилинку, щоб приділити її своїм цікавим і різноманітним захопленням, серед яких і вишивання, і роботи із бісеру, і вирощування квітів, і доглядання саду.

– Спочатку захопилася вишиванням. Першу серветку виготовила ще у школі, але тоді серйозно про це не думала. Просто прийшла до своєї тітки, а вона була знаною майстринею, і попросила дати декілька уроків. Бухгалтерія вимагає точності та порядку, це – професійне, отож і вишиванню навчилася швидко. Та серйозно за цю справу взялася лише тоді, коли була в «декреті» із першою донечкою, часу було вдосталь. Починала із маленьких робіт – серветочки, рушники. Коли вийшла на роботу, захоплення не полишила, а тому зараз можу похвалитися тим, що усій своїй родині вишила сорочки. Мрію про те, щоб незабаром ми усі могли повністю вдягнутися в український стрій. Коли народила другу донечку, захопилася виготовленням різноманітних виробів із бісеру. Зараз вже не можу пригадати, де вперше побачила такі роботи, але дуже добре пам’ятаю захоплення, яке тоді відчула. І одразу прийняла рішення навчитися. Мушу зізнатися, було складно. Адже необхідно було спочатку намалювати в уяві те, що хотілося зробити. Потім порахувати: скільки матеріалу необхідно для виготовлення такої роботи, із точністю підібрати кольори… Із часом набула необхідного досвіду, і тепер іде усе, як кажуть, «по маслу». Та й сама робота вже не займає так багато часу, як раніше. А ще допомагають донечки. Усі вони мріють перейняти від мене майстерність, і я з радістю їм у цьому допомагаю. Спільно беремося чи за вишивку, чи за бісер, радимося, що і як необхідно зробити. Навіть найменша Лідуся намагається запропонувати свою допомогу, хоча самі розумієте, що трирічна дівчинка не може суттєво допомогти, але я радію з того, що у неї принаймні є бажання. А ось квітникарством зайнялася відносно недавно. Люблю працювати на землі, а квіти вимагають практично круглорічного догляду. Починала, мабуть, як і усі – із невеличкої грядочки, а зараз подвір’я біля хати від ранньої весни майорить різнобарвною веселкою квітів. Можу похвалитися, що цього літа мені вдалося виростити двометрові канни, які культивуються лише в Криму. Це на сьогоднішній день – моя гордість. Ось такі захоплення, які приносять мені неабияку радість та задоволення. Правда, прикро, що чоловік Олег не зовсім їх поділяє і ставиться до моєї роботи дещо скептично, але я сподіваюся, що з часом зможу і йому привити любов до прекрасних захоплень.

Підготувала Вікторія Ничта.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz