Історія. Найдорожча спадщина

0
126

22 травня громадськість відзначає річницю перепоховання праху славного сина України Тараса Григоровича Шевченка. А в сім’ї Йосифа Курдіяки у Ричагові уже вкотре згадують про неоціненний родинний подарунок долі – видання 1916 року „Кобзар”…

…Нині це пошарпана і вже далеко не цілісна книжечка із пожовклими від часу сторінками, в домашніх умовах зшитими докупи чорними нитками. Цінна, найперше, тим, що поезії Шевченка тут – без цензури, в оригіналі. Вона пройшла нелегке випробування часом, дорогами і людьми. У Ричагові з’явилася у далекому 1916-ому році, коли в селі тільки-но почали закладати перші підмостки Товариства „Просвіта”.

У 1939-ому „освободітєлі” було вилучили та знищили культурне надбання села – книжковий фонд, створений за благодійні пожертвування жителів Ричагова. У вогні мав би загинути і цей „Кобзар”. Але із великою пошаною, хоча й на власний страх і ризик, член „Просвіти” від 1936 року Йосиф Дмитрович Курдіяка (на світлині – четвертий праворуч у другому ряду) приховав його та зберіг донині.

Цей „Кобзар” запалював серця, пробуджував національну свідомість та додавав підпіллю Ричагова – борцям ОУН-УПА енергії у боротьбі за незалежну Україну в часи нашестя радянських та німецьких окупантів. Навіть коли політично засуджений Й.Д. Курдіяка перебував у „Воркутлазі”, його сім’я переховувала цей скарб українського слова. Після політичної відлиги, у 1954 році, йому дозволили побувати на Батьківщині. Повертаючись із відпустки, взяв із собою цього „Кобзаря” на береги Хальмерью на Воркуту.

…Радів до сліз, коли у 1989 році у лавах Товариства імені Т. Шевченка у Ричагові тримав у руках синьо-жовтий прапор. І нині, на 91-ому році життя, дякує долі за те, що ідея, яку виборював разом із „Кобзарем”, здолала монстра – комуністичну систему.Вірить, що запанує „в своїй хаті і сила, і воля”. Сподівається, що наші державні мужі перестануть дбати про власний добробут та обдирати народ, як липку, що ще переборемо цю кризу, заживемо так, як мріяв Тарас Шевченко.

А, втім, сьогодні пророче слово Кобзаря доносить до небайдужих сердець онук Йосифа Дмитровича – Володимир Кордіяка, який, до речі, будучи учасником художньої самодіяльності Народного Дому Вербіжа, став лауреатом другого ступеня (перший не присвоювали) обласного огляду-конкурсу читців творів Тараса Шевченка у Львівському державному обласному центрі НТіКОР.

Леся Бардак.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz