Листопадовий чин. У Пісочні-Черниці

0
147

Недільного надвечір’я в Народному Дому Черниці відбулися урочистості, присвячені 95-й річниці постою в Пісочні Коша Українських Січових Стрільців. Доповідь у контексті подієвості боротьби українців за незалежність від початку минулого століття до сучасності прочитав житель Черниці, дослідник історії Іван Кахнич (подаємо тезисно).

“…6 серпня 1914 року Українська Управа та Головна Українська Рада звернулася до народу із закликом вступати у ряди Легіону УСС.У зв’язку з наступом російської армії добровольці переїхали до Стрия, де ті стрільці, які присягалися Австрії, і ті, які не присягалися, із Дмитром Вітовським та громадським діячем Стрийщини священиком Остапом Нижанківським склали присягу такого змісту: «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилами у всій Україні, що вірно служитиму рідному Краєві, боронитиму перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михайле, допоможіть. Амінь!» У 1915-1918 р. Легіон поповнили десятки жителів Миколаївщини, із початком Першої світової війни – Ярослав Кузьміч, син пароха Пісочни о.Василя Кузьміча та Юлії з роду Яворських. 28 вересня 1914 року сотня вирушила на фронт і брала участь у боях на горі Ключ та в інших місцевосцях. У бою на горі Лисоні хорунжий Я.Кузьміч загинув.

У 1914 – 1916 р.р. у Замковому Палаці біля Мукачева перебував Кіш УСС – Запасна сотня. 30 вересня 1916 року його перевели на постій до Розвадова і Великої Горожанни, а в листопаді цього року – до Пісочни і Черниці. Найголовнішим завданням Коша був набір добровольців, навчання та лікування поранених та хворих стрільців.

З числа місцевих Кіш УСС поповнили жителі Пісочни та Черниці Микола Щепаняк, Олекса Гусак, Василь Мороз, Ярослав Кузьмич, Семен Раделицький. Як шпиталь для стрільців використовували панське приміщення на межі Черниці та Пісочни. Їдальнею служила жидівська корчма, що була неподалік від штабу Коша УСС. А штаб розміщувався у місцевому будинку «Просвіта», який потім використовували як клуб, сільську раду, а у 80-х роках, коли збудовано новий Народний Дім, місцева влада разом із керівництвом колгоспу додумалися звести на цьому місці туалет.

У 1916 – 1918 р.р. у Коші продовжувала свою роботу Пресова Квартира УСС. Розвивалися малярство, графіка, рисунок, скульптура. Тут працювали Іван Іванець, Осип Курилас, Юліан Буцманюк, Осип Сорохтей, Михайло Гаврилко та інші. Іван Іванець із Левом Лепким зробили макет шапки-мазепинки і на основі австрійської форми розробили стрілецький однострій. У січні 1917 року стрільцям офіційно дозволили носити мазепинку, на ній поміщено щиток із галицьким левом. У 1916 році І.Іванець виготовив прапор Легіону УСС. Серед стрілецьких митців виділявся маляр Осип Курилас, уродженець Щирця.. У церквах Пісочни та Черниці є ікони, подаровані ним. У 1952 році багато творів О.Куриласа було знищено у Львові за наказом компартійної влади.

Один із засновників Пресової Квартири підхорунжий Микола Угрин-Безгрішний працював у Коші Пісочни і тут за участю Осипа Куриласа підготував збірник «Червона калина», кілька чисел «Пресової квартири УСС», а також сатиричні журнали «Самопал» і «Самохотник». Лікарі Кость Воєвідка, Володимир Білозір та їхні помічники надавали необхідну медичну допомогу не тільки старшинам і стрільцям, але й жителям сіл, особливо у час поширення різних епідемічних хвороб.

У листопаді 1917 року Січові Стрільці відзначили у Пісочні свято проголошення у Києві Української Народної Республіки. Біля канцелярії коша збудували тріумфальну арку та прикрасили її синьо-жовтими прапорами. А зверху помістили напис «Хай живе Українська Народна Республіка». Патріотичну промову виголосив чотар Володимир Старосольський. Згодом понад тисяча старшин і стрільців вирушила урочистим походом селами, де на постої перебували стрілецькі відділення.

У 1917 році Січові Стрільці за участю сільської громади збудували величний пам’ятник у Пісочні. Перед тим Микола Угрин запропонував узяти камінь для пам’ятника з обочини дороги між Пісочною та Черницею. І весь Кіш маршем вирушив по камінь. У нижній частині пам’ятника вмурували викарбувані пам’ятні написи. На вершині прикріпили синьо-жовтий прапор, великий хрест. Цей пам’ятник посвятив у жовтні 1917 року митрополит Андрей Шептицький. Того ж дня дещо раніше він посвятив прапор Легіону УСС у Розвадові.

Після підписання Берестейського миру армії центральних держав вирушили на Велику Україну для боротьби проти агресії більшовицької Росії. Разом із ними пішла частина Легіону УСС, яка перебувала на фронті. Зранку 7 червня 1918 року на залізничній станції в Пісочні відбулися святкові проводи із танцями та прощальним обідом. Зійшлось багато місцевих жителів та молоді, яка подружилася із стрільцями. З цього приводу Роман Купчинський написав пісню «Зажурились галичанки».

На початку 50-х років пам’ятник УСС з приходом нових визволителів було зруйновано. У 1989 році за фотографіями, збереженими місцевими жителями, його відновлено і 5 листопада при багатолюдді священником Петром Сольським та парохами навколишніх сіл посвячено, відправлено панахиду за Січових Стрільців. Перед присутніми виступили політичні діячі та місцеві патріоти. Хори з Пісочни та Рудників виконали стрілецькі пісні».

Після цієї доповіді ведучі Андрій Мороз та Ольга Матвіїв запросили на сцену учасників художньої самодіяльності. Дівочий вокальний ансамбль заспівав «Заквітчали дівчатонька», «Ой там, скраю зруба», «Зажурились галичанки», дитячий фольклорний колектив та дитячий вокальний ансамбль (керівник обидвох – Василь Городецький) – «Понад ставом стежечка», «Стоїть в селі стрілецька могила», а діти, вихованці Надії Юрченко, виконали танець. Володимир Мороз, Орест Більський, Андрій Шимбра, Андрій Грещук, Богданка Засідкович, Олег Дреслер, Богдан Більський, Василь Левицький, Святослав Хар декламували вірші. Полонили присутніх виконанням пісень солісти: Оксана Шимбра – «Не спи, моя рідна земля», Наталя Бардак – «Свіча», «Моїй Україні», Андрій Шимбра – «Пісня летунів».

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz