Один сіє – інший буде жати…

0
229

День Героїв – свято для нашого регіону особливе. Щоправда, сценарій святкувань не змінюється впродовж років і уже став традиційним. Та від того свято не змаліло. Після літургій по всіх церквах у Миколаєві потік людей попрямував на Радів, де біля одного із перших у районі пам’ятників на могилі борцям за волю України (автор – Андрій Величко) під червоно-чорним прапором відбулись урочисті заходи. Отці Богдан Огоновський та Роман Сотник (нагадавши слова із Святого письма, винесені в заголовок), не тільки відправили поминальну молитву, а й самі промовили до присутніх, знайшли властиві до події та місця слова, створивши відповідну моменту атмосферу. Адже сьогоднішній день готували наші предки впродовж віків. Ось тільки б нам не втратити усе здобуте. Звернулись до присутніх також голова РДА Ігор Пілка, голова райради Ольга Жила, ветеран Роман Петрів (нагадав про подвиг тих, хто захоронений у величній радівській могилі). А підсумувала усе сказала львів’янка Лариса Федорів, прочитавши маловідомий вірш Богдана Лепкого, в якому ніби узагальнилось мовлене промовцями того сонячного травневого дня.

Коли б не ті кістки…
Коли б не ті кістки батьків, дідів,
Коли б не ті кістки,
То полетіли б ми на сто вітрів,
Як ті листки,
Сухі листки, —
У горобину ніч, у заметіль
Без думки, без чуття,
Аж залетіли би туди, звідкіль
Немає вороття!
1936 рік.

Слава Героям!

Ярослав Муха.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz