Останні кур’єри

0
166

Зрада – ось головний інструмент різних завойовників наших земель впродовж століть (у політиці цю „зброю” п’ята колона має й понині). Так діяли „визволителі” й проти ОУН-УПА.

Щоб ліквідувати підпілля на території Дрогобицької округи ОУН, до якої входила частина території теперішньої Миколаївщини, чекісти наприкінці 1951- на початку 1952 рр. створили із колишніх підпільників, які погодилися на зраду, легендований „провід Дрогобицької округи ОУН”. За активної участі членів цього «проводу» було захоплено і знищено багатьох керівників підпілля на Дрогобиччині, зокрема Семена Савку («Сокола»), 1931 р.н., родом із Раделичів. Він був пропагандистом Дрогобицького надрайонного проводу ОУН, референтом пропаганди (05.10.1951р.). Загинув Семен Савка 26 жовтня 1951 р. біля с.Орова на Сколівщині.

Станом на 1 січня 1953 р. у Дрогобицькій області залишилося всього 14 підпільників. Продовжувала діяти технічна ланка на чолі з Йосифом Владикою («Скитом»), 1913 р.н., родом із с.Довпотова на Калущині (15 жовтня 1949 р. він нагороджений Срібним Хрестом заслуги). Охоронцем «Скита» був Микола Кончаківський («Карман»), 1916 р.н., уродженець Рудників.

На початку 1953 р. «Скит» і «Карман» перебували в Усті у криївці, облаштованій під оборогом сіна на господарстві Івана Кузіва (1901р.н.). Інколи вони зустрічалися з окремими жителями села і давали їм певні доручення. Але за допомогою агентурної інформації (зрада!) 19 лютого 1953 р. кагебісти викрили криївку і, кинувши туди газову гранату, непритомними арештували «Скита» і «Кармана». Під час тривалого слідства «Скит» погодився на співпрацю. За його участю було надруковано 24 примірники «Програми ОУН», 34 примірники звернень «До українського народу», 131 примірник різних закликів. Ця література через спеціальних кур’єрів передавалася у закордонні частини ОУН.

Микола Кончаківський перебував під слідством аж до 2 грудня 1955 р. Оскільки він відмовився від співпраці з радянськими органами, то у цей день військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив його до смертної кари, яку було замінено на 25 років виправно-трудових таборів.

Радянські спецслужби почали використовувати легендований „провід ОУН Дрогобицької округи” для оперативних ігор із закордонними частинами ОУН, які очолював Степан Бандера. Із Західної Німеччини в Україну було відправлено кілька кур’єрних груп. Їхній шлях проходив через Польщу, де українським підпіллям керував Леонтій Лапінський («Зенон»), який вже давніше був завербований польською службою безпеки і мав псевдонім «Богуслав». Тому не дивно, що польські та радянські органи безпеки мали свою інформацію про кур’єрські групи і вийшли на зв’язок із керівником референтури крайових зв’язків ЗЧ ОУН Богданом Підгайним («Аскольдом»). Закордонних кур’єрів ОУН приймали на спеціально підготовлених базах легендованого „Дрогобицького проводу”, а потім із відповідними матеріалами, складеними чекістами, відправляли у Західну Німеччину.

У 1955 р. керівництво ЗЧ ОУН на підставі аналізу фактів стало підозрювати Л.Лапінського в агентурній роботі на користь комуністичної Польщі та СРСР. Було підготовлено спеціальну кур’єрську групу, яка мала нелегально прибути через Польщу в Україну і встановити зв’язок з місцевим підпіллям.

Контррозвідка Польщі дізналася про це. Наприкінці липня 1959р. до Польщі прибули три кур’єри: Іван Ганяк («Ворон»), Михайло Давидяк («Бистрий»), родом із Рудників, і Петро Левицький («Чорнота»). Один з них зустрівся з Іваном Гаришем, якого у 1947 р. завербувала англійська розвідка і перекинула до Польщі разом з двома іншими кур’єрами. Іван Гариш був затриманий у Польщі і погодився на співпрацю з органами безпеки. Йому надали псевдонім «115». Кур’єр зажадав пояснень від Гариша, чому той не нав’язав контактів після прибуття до Польщі, а також передав йому нову інструкцію і доручив вислати таємним шрифтом за кордон інформацію про прибуття кур’єрів .

Петро Левицький («Чорнота») залишився у Польщі, де його у 1960 р. арештували. Ганяка і Давидяка було переведено у серпні 1960 р. в Україну на територію Дрогобиччини, де вони опинилися під наглядом агентів КДБ. У жовтні 1960 р. Ганяк повернувся до Польщі, де його затримала служба безпеки.

На Дрогобиччині залишився тільки Михайло Давидяк. Незабаром він зрозумів, що має справу не з українськими підпільниками, а з агентами-перевертнями, які працюють під керівництвом КДБ. Відтак, у листопаді 1960 р. втік із «підпільної» хати.

У цій ситуації органи держбезпеки СРСР і Польщі, враховуючи можливість повернення Давидяка на Захід, вирішили припинити діяльність легендованого „Дрогобицького окружного проводу ОУН”. А ось провід ЗЧ ОУН переконався у тому, що контакти з підпіллям на Дрогобиччині були фальшиві.

…За деякими даними, Михайло Давидяк переховувався у П’ятничанському лісі, де йому допомагав місцевий лісник. Незабаром кагебісти його затримали і засудили до смертної кари…

Роман Сколоздра.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz