Освячення у Горішному

0
79

Довідка із виступу Йосипа Спаса: Як і весь український народ, жителі Горішного і Долішного брали активну участь у боротьбі за Незалежність України. Наприкінці серпня 1910 року у Ляшках Горішніх (теперішнє Горішне) виникло товариство «Січ». До його заснування багато старань доклали брати Володимир та Іван Школьники, першого із яких обрали кошовим.

«Січ» з Горішного була задіяна у святі «Січей» і «Соколів» у Ходорові у 1913 році, а 28 червня 1914 року – у святі січовиків Галичини і Буковини у Львові. У 1898 році 10 господарів з Ляшок Горішніх та Долішніх подали до намісництва у Львові заяву з проханням дозволити їм заснувати у селі читальню товариства «Просвіта», але відкрили її тільки через чотири роки, 6 липня 1902 року. Тут селяни збиралися на голосні читання, після яких обговорювали найцікавіші матеріали. Велику позитивну роль «Просвіти» підтверджує участь горішненців і долішненців у відзначенні 40-річного ювілею творчості Івана Франка 28 грудня 1913 року у будинку Головної пошти Львова, де зворушливого привітального листа зачитав Іван Вовчук.

Немаловажним свідченням є візит до села на Зелені свята 1913 року Митрополита Андрея Шептицького. Під час першої світової війни у лавах УСС та УГА воювало 36 уродженців Горішного і Долішного, з них у боях загинули Максим Гембайло, Василь Прудивус, Іван Шоробура, Андрій Вовчук. В австрійському війську воювало 87 місцевих селян, з них 14 загинуло, а 2 повернулося інвалідами. У листопаді 1918 року 18 юнаків добровільно влилися в УГА і дійшли аж до Києва. Іван Школьник був лейтенантом у Січових Стрільцях, Іван Бариляк – сержантом в УГА. На початку 1930 років у Горішному створена ОУН під керівництвом Михайла Левицького. Членів цієї організації заарештовували у 1932, 1935 і 1939 роках, але після тюрми вони знову і знову продовжували боротьбу з польською владою. У 1942 році почалося вивезення українців на примусові роботи до Німеччини: з Горішного вивезено 19 хлопців і 12 дівчат, з Долішного – 5 юнаків і 4 юнки. За німецької окупації у 1941-1944 роках німцями вбито 5 осіб. На території обох сіл наприкінці 1942- на початку 1943 років виникла УПА. До 1949 року у ряди ОУН-УПА влилося понад 60 горішненців і долішненців, 36 із яких віддали своє життя за Україну. Із села походило 2 сотники УПА – Іван Вовчук та Йосиф Спас, станичні УПА – Розалія Макогін, Дмитро Шоробура, Федір Зозуля, Іван Потурай, кущові – Гаврило Вибранівський, Микола Василишин і Василь Панчишин. З приходом сталінського режиму у тюрми почали саджати і невинних людей: у 1945-1952 роках засуджено 35 горішненців і долішненців, які відбували покарання у Воркуті, Сибіру, Магадані та Серадній Азії; 38 осіб вивезено у Сибір, Хабаровський край, Архангельську область.

У 1945-1948 роках убито 12 мирних селян. У роки хрущовської відлиги селяни знову активізувалися: у 1961 році відзначено 100-річчя від дня смерті Тараса Шеченка, а в 1964-му – 150-річчя від дня його народження. У 1989 році знову активізувалася боротьба селян за незалежність: у серпні – участь у мітингу у Новому Роздолі, у жовтні – освячення встановлених на могилах вояків УПА (на цвинтарі у Долішному) березових хрестів, де було понад 1,5 тисяч осіб, 2 грудня у селі створений осередок Народного Руху України. Перед референдумом 1991 року церковний хор із повстанськими, патріотичними піснями та агітацією за Незалежність України їздив селами Миколаївського, Жидачівського, Стрийського районів та обласного Миколаєва. Патріотичний вертеп у 1990-1993 роках щороку виступав у Львові і транслювався навіть національним телебаченням. Не зігнорували селяни й акції «Живий ланцюг» та інших мітингів. Місцева церква Косми і Демяна першою у Роздільському деканаті і Миколаївському районі перейшла на греко-католицький обряд.

Досі села Горішненської сільської ради не мали хорошого місця, за винятком березових хрестів на цвинтарних повстанських могилах у Долішному, де б могли віддати шану і честь усім борцям за волю України. Тепер же таким місцем має стати мідний монумент Матері Божої, яка під своїм Покровом має трьох вірних синів українського народу – Степана Бандеру, Тараса Шевченка і Романа Шухевича. Це мистецька робота скульптора Романа Романовича. Минулої неділі її урочисто освятили. З цієї нагоди до села прибуло багато гостей, які не тільки привітали винуватців торжества, а й розділили з ними їхню радість.

Це було помітно у пафосних промовах найголовнішого гостя – Юрія Шухевича – сина генерала Чупринки, постать якого постала у монументі, а також у зверненні отця-протосинкла Стрийської Єпархії УГКЦ Андрія Манишина, голови районної ради Ольги Жили, депутата обласної ради Богдана Чечотки, депутата районної ради від Горішного і Долішного, жертводавця спорудження скульптури Ігора Дяківа, депутата районної ради Зіновія Горіна, голови районної організації Народного Руху Андрія Щебеля, у виступах місцевих голови оргкомітету з будівництва пам’ятника Йосипа Спаса, його заступника Миколи Прудивуса, племінниці сотника УПА Івана Вовчука Марії Біленко. Напевно, багатьом із присутніх знайшлося б що сказати з нагоди такої події, адже помітила тут і сина одного з жертводавців Зіновія Козицького, а ще голову районної організації КУНу Василя Созоника, сільського голову сусідніх Берездівців Андрія Мелешка та багатьох інших.

Треба сказати, що до цієї події у селах Горішненської сільради серйозно готувалися. Окрім основної роботи – встановлення самої величної скульптури та її облагородження – аматори підготували святкову концертну програму: духовні і повстанські пісні відшліфували хори церков Різдва Івана Хрестителя та Косми і Дем’яна (диригенти Галина Моцяк і Степан Сорока), тематичні вокальні номери і поезії вивчили учасники Народних Домів Горішного і Долішного (під керівництвом Андрія і Наталії Шпаків, Марії Коцюмбас). На освячення прибули процесії з обох церков, долішненці принесли до пам’ятника власноручно виплетений вінок-гірлянду. А сусіди із Гранок-Кутів та Берездівців урочисто поклали до монумента вінок. Низку пісенних і словесних вітань подарував жіночий квартет «Барвінок» з Нового Роздолу.

А ось найголовніший обряд освячення здійснили отці з ближніх і дальніх парафій: декан Микола Коваль (Бібрка, уродженець Горішного), Григорій Балацький (Бориничі, уродженець Горішного), Андрій Колібек (Станківці), декан Микола Міджак, Василь Підгайний, Роман Штігер (усі троє з Нового Роздолу), Микола Кожух (Розділ), Володимир Боднар (Кам’яне, Жидачівщина), Петро Курпіта (Березина), Олександр Смаглюк (місцевий настоятель). Очолив службу отець-протосинкл Андрій Манишин. Усім жертводавцям щиро дякував Йосип Спас.

Анна Микитин.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz