Пам’ять – вічна. До 67-ої річниці загибелі Михайла Палідовича-Карпатського

0
135

Відома українська поетеса Ліна Костенко стверджувала, що історики пишуть історію при столі, а український народ писав свою історію кров’ю на землі. Велику і неабияк героїчну сторінку в історії визвольних змагань ОУН-УПА написав власною кров’ю наш земляк Михайло Палідович-Карпатський. Один із найвидатніших публіцистів й організаторів конспіративних видань, головний редактор проводу ОУН «Ідея і Чин». І досі важко уявити, як же так сталося, що смерть знайшла його на рідній землі, серед однодумців, друзів по зброї.

Було це 26 травня 1944 року о 5 годині ранку. Михайло Палідович-Карпатський у супроводі тодішнього над районного СБ Євгена Пришляка ішов до підпільної друкарні, що знаходилась в селі Ілові, готувати черговий випуск журналу «Ідея і Чин». Неподалік Прийми у лісі натрапили на повстанську засідку. Командир її, «чотовий Грузин», вважав, що йдуть члени польської лоївки, яка тоді якраз знаходилась на цьому терені, і наказав відкрити вогонь. Смертельно поранений Михайло Палідович-Карпатський, упавши під дерево, встиг ще сказати повстанцям, які підбігли до нього: «Я йшов до вас цілий рік, перейшов два кордони, а ви… тут, біля моєї хати, вбили мене». Це були його останні слова – слова жалю, гіркого докору, а не гніву.

Безглузда випадкова смерть головного редактора центрального органу проводу ОУН, секретаря Президії ІІІ Великого Збору ОУН, одного з чільних ідеологів ОУН, близького соратника генерала Чупринки (їх зближення відбувалося ще до війни у 1939 році, а в останні місяці 1944-го перед загибеллю Карпатського стало особливо тісним) потрясло всю організацію та УПА. Проводилося серйозне розслідування. І все ж запитання залишилися. Надто неймовірними видавалися деякі обставини поранення ідеолога. Чому, втікаючи від кулеметного вогню, отримав кулю в живіт, а не в спину???, опинився під Приймою??? І ще безліч «чому?».

Так передчасно, у розквіті творчих, духовних, інтелектуальних сил на 30 році життя загинув видатний діяч українського визвольного руху, шляхетний і незламний борець за волю України – Михайло Палідович-Карпатський. Його поховали на затишному цвинтарі оточеного лісами села Ілова. Щоб вороги не турбували покійного, підпільники зробили могилу таємною і добре законспірованою. Друзі по зброї виконали останню волю свого побратима.

А коли настав довгожданий час незалежної України, за яку боровся наш земляк, його тлінні останки перевезли до рідного Миколаєва, де на цвинтарі у день Зелених свят згідно зі всіма християнськими обрядами при великій кількості народу й перепоховали.

Вічна слава Героям!

М.Палідович, небіж Героя.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz