Пам’ятний знак на місці повстанської друкарні

0
90
Пам’ятний знак

Ліси Миколаївщини, як свідки подій визвольної боротьби, зберігають багато таємниць тих далеких років… А ось миколаївчанин Микола Гнатів разом із новороздільчанином Богданом Іваницьким нині є найголовнішими ентузіастами району та найактивнішими в області, які вивчають і досліджують ці визначні місця, передають набуті знання і досвід юним вихованцям (пластунам та учасникам туристських гуртків Миколаївського і Новороздільського БДЮТ), яких також залучають до дослідницької роботи, до збереження і благоустрою пам’яток.

Ось нещодавно гуртківці туристсько-краєзнавчого гуртка Новороздільського БДЮТ під керівництвом Богдана Іваницького встановили дерев’яний хрест на місці підпільної друкарні «Прага» референтури пропаганди ОУН (Б) «Зелений Гай», яка діяла між Стільськом та Іловом з 1943 до 1945 р.р. Відтак, на прохання Миколи Гнатіва, районна організація Конгресу Українських Націоналістів виготовила кам’яну пам’ятну плиту із написом про подію, яку днями встановили пластуни миколаївської станиці підготовчого куреня ім.Михайла Палідовича-Карпатського і новороздільського 53-го куреня ім.Євгена Коновальця.

Микола Гнатів розповів, що місце друкарні вказав ще за життя безпосередній її охоронець, не рядовий учасник визвольних змагань, миколаївчанин Степан Янкевич на псевдо „Крук”. За його словами, це була величезна яма, де знаходилися друкарські верстати, накриті зверху накатом. Там працювало троє друкарів із Східної України, яких приводили і виводили із зав’язаними очима, щоб не знали місця розташування криївки. Друкарню охороняли повстанці, які розташовувалися у навколишніх лісничівках. У їхні обов’язки входило: заносити у друкарню папір, фарбу і виносити готову продукцію, а також обслуговування – приготування їжі та інше. Тут друкувався часопис „Ідея і чин”, який мав від 24 до 72 сторінок, а редактором був миколаївчанин Михайло Палідович-Карпатський. Після того, як він 6 червня 1944 року безглуздо загинув від рук своїх же, та одночасно повстанці взяли у полон німецького генерала, німці почали велику облаву. Побоюючись, що під час цього рейду знайдуть „Прагу” (зокрема, „Крук” хвилювався, щоб не виявили стежини, якою він носив воду від потоку до криївки), підпільники перенесли її у Гедзівку, а друкарів відпустили у відпустки. Доля їх невідома. Чи діяла друкарня у новому місці, – досі залишається таємницею.

Але живе пам’ять про її діяльність, яку тепер вивчають пластуни і пропагують, як виявилося, на усю Україну. Про це свідчать нещодавні туристичні Всеукраїнські змагання на наших теренах… Побільше б таких ентузіастів, які дбають про минуле, бо без нього у нас немає майбутнього!

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz