Присвята армії героїв

0
139

Минулої п’ятниці у Миколаївському міському Палаці культури захід відкрив заступник голови райдержадміністрації Роман Ониськів. Представники учнівських колективів вручили присутнім ветеранам УПА квіти, а голова райдержадміністрації Ігор Пілка, голова районної ради Ольга Жила, керівник відділу культури та туризму Ірина Іваночко вручили грамоту і почесну відзнаку від влади району та ювілейну медаль від Президента України з нагоди 20-річчя Незалежності – керівнику Народної хорової капели МПК Володимиру Лопишку.

Доповідь про УПА, джерела її створення, історію розвитку та осіб, які творили її, мала учитель історії Черницької школи Маріанна Демко.

Текст доповіді подаємо тезисно: «УПА стала унікальним явищем XX ст, за яким – героїзм і трагедія, віра і забуття, самопожертва й осудження. Сотням тисяч українців у сорокових, в розпалі Другої світової війни здалося, що незалежна Україна можлива вже тоді. І вони піднялись з колін. «Знайте, що такої героїчної доби взагалі не знає історія людства. В тінь пішли прославлені досі Фермопіли… На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА і український революціонер заступить місце мужнього спартанця в історії людства», – писав Р.Шухевич…

Військова структура встановилась в листопаді 1943 року, коли Роман Шухевич став головним командиром УПА. УПА поділялася на три генеральних округи: УПА-Захід очолював Василь Сидор «Шелест», УПА-Північ – Іван Литвинчук «Дубовий», УПА-Південь – Василь Кук «Лемиш». УПА-Північ охоплювала Волинську та Житомирську області; УПА- Захід – Львівську, Тернопільську, Станіславську, Чернівецьку, Закарпатську, Дрогобицьку області, Лемківщину, Холмщину; УПА- Південь – Вінницьку, Кам’янець-Подільську області, частину Київщини.

Також була створена УПА-Схід, але її не поділили на військові округи, там діяли окремі повстанські загони. Генеральні округи поділялися на воєнні округи. ВО «Буг», «Лисоня», «Говерля», «Сян». Саме до: ВО «Буг» входив тактичний відтинок під назвою «Асфальт», який очолював Василь Сколоздра з Верина. Тактичні відтинки поділялися на курені. А курень складався з сотень. Саме сотня була основною тактичною одиницею УПА. До сотні входили три чоти, які складалися з трьох або чотирьох роїв. Рій налічував 10-12 вояків… В 1947 – 1950 рр. відбувається завершення розпуску загонів УПА і перехід до війни малими рухливими групами…

Присяга вояка УПА: «Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського. Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу»…

Нагороди: Золотий хрест 1 класу, Золотий хрест 2 класу, Срібний хрест 1 класу, Срібний хрест 2 класу, Бронзовий хрест, медаль «За боротьбу в особливо важких умовах» і «Х-річчя УПА».

Одним із найяскравіших феноменів боротьби українських повстанців 1940-1950 р.р. стали криївки. Винахідливість у їх створенні, розміщенні та маскуванні не лише свого часу завдала чимало клопоту ворогам, але й дотепер викликає захоплення та подив у спеціалістів. Призначення криївок було найрізноманітнішим. Спершу їх використовували для зберігання потрібних повстанцям речей, а також харчів, згодом їхні функції суттєво розширилися: тут розміщувалися підпільні друкарні, шпиталі для поранених…

Одним із головних чинників нормального функціонування армії є постійне медичне забезпечення. Із весни 1943 року діяла спеціальна медична служба – Український червоний хрест, першою головою якого була Катерина Зарицька (псевдонім «Легенда»)…

Всенародний характер визвольної боротьби українських повстанців підтверджується також масовою участю в ній жіноцтва. Вони були не тільки медсестрами, зв’язковими, а також воїнами УПА: Галина Кузьменко, Марія Ровенчук, Ольга Козловська та інші. Також хочеться відзначити жінок Миколаївщини. Це – Розалія Макогін з Горішнчого, Стефанія Чайківська, Надія Пришляк з Миколаєва, Марія Ясеницька з Демні, Софія Кіндій з Розвадова…

Висновок: Акт 24 серпня 1991 року – результат не тільки голосування потрібної кількості депутатів Верховної Ради. Передусім це наслідок багаторічних змагань не одного покоління українців, а серед них і сотень тисяч вояків УПА та членів ОУН, які поклали на вівтар незалежності свої молоді роки життя, заплатили за них десятиліттями таборів. Проте незалежна українська держава досі не визнала УПА. Влада досі не розуміє, що визнання УПА потрібне не цій структурі, яка вже давно заслужила і отримала його від самої історії. Це визнання потрібне тій-таки владі, щоб вона мала право назвати державу, якою їй довірено керувати, гордим іменем Україна…».

Хорова капела Володимира Лопишка розпочала змістовну і тепло прийняту глядацьким залом концертну програму, яку вели Світлана Оприско та Христина Ужела. Прикрасили свято і Народний чоловічий вокальний гурт «Чумацький шлях» (НД Держова), солісти Вікторія Дудик, Василина Сколоздра, Микола Хомин, Мирослава Вільшанецька, вокальний дует Марії Барни та Мирослави Вільшанецької, Народний хоровий колектив НД Верина, поезію читала Марія Горак, а колектив «Дарунок» Миколаївської школи мистецтв (кер. Мар’яна Станкевич) дарував запальні танці.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz