Роман Петрів: і поет, і перекладач

0
99

Усі ми захоплюємось зарубіжною літературою, вважаємо, що вона «цікавіша, світліша» за рідну, що лише закордон багатий на класику світової літератури. А що ми зробили для того, щоб закордон нами зачитувався? Хіба перекладаємо твори наших авторів іншими мовами, щоб їх читали, щоб нас знали за іменами українських митців? Мало уваги приділяємо цьому. А ось Роман Петрів здійснив велику справу – переклав російською мовою славнозвісну поему Франка – «Мойсей». Книга вийшла ще у 1997 році! Та і досі ніхто про це не згадує. У відповідь на переклад – тиша… Петро Сорока, оцінивши роботу пана Романа, підкреслив: «В якій все-таки дурній, ніби не своїй державі ми живемо. Якби на подібне сподвижництво спромігся якийсь французький чи японський письменник, до того ж з ореолом мученика, то вже, мабуть, став би національним героєм». Ю. Балега, член Спілки письменників України, назвав цей переклад «вершиною перекладацької роботи поета». І не лише завдяки тому, «що це один з перших таких перекладів, але й тому, що перекладачеві вдалося схопити й передати філософський дух поеми великого українського Каменяра, його індивідуальну манеру письма». Так, Р. Петрів займався перекладом лише тих митців, чий вільний дух є близьким його душі. А дух Франка є саме таким – непохитним!

Роман Петрів – надзвичайно скромна людина. Ось що сказав сам перекладач про свою роботу: «І.Франко писав свій шедевр півроку, мені ж для завершення перекладу потрібно було десять років. І мені не жаль буде праці й часу навіть тоді, коли хтось інший зробить це краще за мене». У цих словах весь Роман Петрів. Безкорисливий, щирий, справжній…

Сестрою по духу є для миколаївчанина Леся Українка, близькою душі нашого поета є і лірика цієї поетеси, особливо її твір «Товаришці на спомин». І щоб донести цю поезію російському читачеві, ознайомити його з діамантами нашої української літератури, щоб якомога більше читачів відчули серце цього твору, Р.Петрів переклав твір російською мовою.

Російські шовіністи часто звинувачують справжніх українських патріотів у «буржуазному націоналізмі», у зневазі до російської мови й культури загалом. А ось творчість нашого славного земляка є свідченням того, що такі думки є політично-спекулятивними вигадками. Так, Р. Петріву нема за що любити «старшого брата», однак, незважаючи на важке життя в таборах і понівечені молоді роки, його душа не сповнилась ненавистю до російської культури. Саме в таборах захопився перекладацькою роботою. Перекладає з української на російську і навпаки.

Відбуваючи каторгу в мордовських таборах, Р.Петрів не міг читати художню літературу, адже в бібліотеках її майже не було, і лише після смерті Сталіна каторжанинам дозволили отримувати книги від рідних у пакунках та замовляти накладною оплатою з Києва та Москви. Саме за таких умов відбулося знайомство письменника із творами А. Ахматової, І. Буніна, Б. Пастернака, О.Олеся та інших «неугодних». Його улюбленим російським поетом є І.Бунін, адже у творах цього митця наш земляк знайшов рідну душу, яка теж не скорилася владі, не писала на замовлення. Писала про вічне. Серед перекладених особливо вражає поезія «Бедуїн», яка надзвичайно тонко передала стан душі І.Буніна:

“А він, дрімливо ниючи, співає, Про спеку, олеандр і тамарикс…Сидить, мов яструб. Латана абая Спадає з пліч… Поет, розбійник, гікс? Сидить і курить – рад, що з сизим димом Він порівняє гори за Саддимом”.

І як легко читаються в українському перекладі поезії цього російського поета («Вдівець, «Невільник», Річка», «Смерть», «Святогор та Ілля», «Осінь листя в темні барви мітить», «За гробом», «Орач», «Жебрак», «Пісня», «Богиня» та ін.), особливо його філософський твір «Божий мужичок». У цьому вірші перекладач говорить ніби про себе, про свої переконання: «Мов ця хмарка, вольний я… Із Христом та вірою хоч куди зайдеш».

Відгук струнам своєї душі знаходить наш земляк і у сонетах В.Шекспіра, котрому теж уже важко

“…дивитись, як підлота торжествує, Як гідність жебрає, повержена у пил, Як ясну істину брехня таврує, Як чесність у безчестя у ярмі, Як непорочність грубістю розп’ята, Як досконалість томиться в пітьмі, Як чесна сила неміччю піднята” («Сонет 66»).

Зачарований прочитаним, Роман Петрів почав переклад українською мовою шедеврів А.Ахматової («Літній сонет», «Як гарно тут! І шелест, і хруст»), Дж.Байрона («Прощання»), В.Броневського («Дуб», «Плакат»). З особливою теплотою працює над творами С.Єсеніна, чия душа не прогиналися перед жорстокими законами революційної Росії і не вміла йти на компроміс із власною совістю. Тому і взявся до перекладу цих трепетних віршів («Берізка», «Весняне», «Осінній вечір» та ін.).

Велика праця перекладача, бо несе вона перлини творчості у серця людей інших народів.

Лілія Онишко.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz