Розділ: найстаріша вулиця

0
202

У давнину тут було село Вільхівець, яке переросло у містечко, а нині селище Розділ. Тепер вулиця носить ім’я нашої видатної землячки, уродженки Миколаєва Уляни Кравченко, відзначається згуртованістю тамтешніх жителів, які допомагають одне одному і в біді, і в радості, славна визначнимии особистостями. Панують тут взаєморозуміння, взаємовиручка, бо добре знають роздоляни, що один у полі не воїн. Уміють вони дружно працювати, уміють цінувати одне одного, уміють і веселитися. Зуміли і гарне свято своєї вулиці зорганізувати, самі ж одягнувши вишиванки і підкресливши свою українськість.

Розпочали дійство із Молебеня біля символічного хреста, який відправив отець Василь Хомин, а у проповіді парох відзначив, що тут ніколи і нікого не залишають у біді. Пісня „Родина” у виконанні Юрія Попика та його дочки додала урочистостям родинного духу. Ведуча Ірина Захарко підкреслила, що кожен дім тут – легенда, слово – пісня, „саме тут наше коріння, звідси виходять наші стежки у світ”. Андрій Камінський висловлював вдячність поетичними рядками: „Я людям дякую, що чесними були, коли по правді жити научали. Узявши з серця їхньої снаги, я добре знаю, де мої причали”. Корінний житель історик Михайло Скрипець розповів про минуле, як граф Лянцкоронський мав тут свої поля і встановив ворота, через які в’їжджав до свого маєтку. Згадав про наявність там цілющих сірчаних джерел, рештки яких збереглися і досі. Зауважив, що на цій вулиці жив у давнину управляючий графа Лянцкоронського, що за радянської вулиця іменувалася прізвищем Чапаєва, а з Незалежністю отримала нинішню назву. Про постать Уляни Кравченко цікаво говорила юна Софія Рогуля.

Свято продовжила віршованими рядками Дарина Мохналь: „Моє селище, його пісню й світанки візьму з собою в пам’ять назавжди”. Мов на підвердження її слів, хор під керівництвом Степана Кота заспівав пісню про Розділ. Голова селищної ради Марія Рогуля, яке теж живе на вулиці Уляни Кравченко і знає її життя-буття, як кажуть, ізсередини, назвала її найдружнішою у Роздолі. Згадала відомих тутешніх уродженців – славнозвісну родину лікарів Миговичів-Стернюків, заслуженого артиста України Зіновія Гучка. Із цікавих особистостей нині тут живе, переступивши 90-річчя, колишня зв’язкова УПА Ольга Глуховська, яка відсиділа 25 років у таборах, а також діючі члени виконкому селищної ради Володимир Скульський і Василь Мохналь, селищний депутат Марія Крупак. Підкреслила господиня селища, що вулиця славиться і сусідством, яке має якщо не вирішальне, то принаймні важливе значення, бо як співається у пісні, що в сусіда хата біліша і жінка миліша. „Недарма в народі мовиться, – продовжила тему ведуча, – що добрий сусід – найближча родина, бо до доброго сусіда можна й городом ходити, а до далекого родича й полями не об’їдеш”. А хор під керівництвом Надії Камінської виконав українську народну пісню „Сусідко”.

„Безкорисливість, обов’язок прийти на допомогу один одному, поділитися не тільки матеріальними, а й моральними набутками – ось ті риси, які притаманні нашим жителям, – далі підкреслювала Ірина Захарко. – З ранньої весни ми разом сіємо, садимо, обробляємо, збираємо дружно врожай. А коли поля опустіють, то довгими вечорами чути співи і музику на нашій вулиці”. Як приклад, Богдан Попик заспівав про Україну. Інга Маградзе віршем закликала: „Не зрікайся села”. А Юрій Попик під завісу концертної програми вітав усіх пісенним побажанням „Хай щастить Вам, люди добрі”. Насамкінець винуватці урочистостей гостинно частували гостей з інших вулиць смаколиками власного приготування.
Анна Микитин.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz