Стоїть символічна могила…

0
288
Іван Федів

Цього року минуло двадцять років з того часу, як в лісі між Ілівом та Малеховом було освячено символічну могилу на місці загибелі сотенного Івана Паньківа-“Явора” (1912 р. н., с. Верин), секретаря крайового проводу ОУН Львівщини Івана Федіва-“Іскри” (1913 р. н., с. Надітичі) та їхніх бойових побратимів. Тоді ж районна газета “Громада” опублікувала статтю З. Волощака і М. Табачка “Роздуми над могилою”, в якій загалом висвітлено події початку травня 1950 р.

…Відкриваються архіви. Так, у 1998 році з допомогою голови Миколаївської райдержадміністрації Івана Юзьківа отримано документи, які свідчили, що 2 травня 1950 р. розпочалася чекістсько-військова операція, в якій 4 травня ліквідовано 9 озброєних підпільників: І. Паньків-“Явір”, І. Федів-“Іскра”, Михайло Пілан-“Осип” (1920 р. н., с. Ятвяги, тепер Прибілля Жидачівського р-ну), кур’єри Проводу ОУН “Баша”, “Борис”, “Кучер”, “Ромко” та “Сянько”. Дещо раніше загинув Іван Шух-“Вихор”.

Завдяки підпільникові Степанові Янкевичу в 1998 р. вдалося з’ясувати особи решти повстанців: “Баша” – Федір Звозда (1916 р. н., с. Стільсько), “Борис” – Володимир Борисовський (1924р. н., с. Березина), “Ромко” – Роман Бринь (1928 р. н., м. Миколаїв), “Сянько” – Степан Яремович (1921 р. н., с. Стільсько). Досі невідомим залишається лише “Кучер”. Є відомості, що він походив із колишнього Меденицького району, до якого входили і села теперішньої Миколаївщини: Більче, Болоня, Гірське, Криниця, Раделичі.

Іван Федів…На той час підпілля ОУН в результаті кількарічної нерівної боротьби з більшовицькими окупантами зазнало значних втрат. Ще на початку листопада 1948 р. загинув керівник Львівського крайового проводу ОУН Зиновій Тершаковець-“Федір” та крайовий референт Служби безпеки Богдан Прокопів-“Степан”. Тому навесні 1949 р. крайовим провідником ОУН Львівського краю було затверджено Осипа Дяківа-“Горнового” (відомий також за псевдонімами “Цьвочок”, “Артем”, “Наум”), який до цього за ймав пост крайового референта пропаганди. Він же одночасно став виконувати обов’язки командира Львівської воєнної округи УПА “Буг”.

Основним місцем перебування Осипа Дяківа був терен Городоцько-Миколаївського надрайону: ліси в околицях Ілова та Стільська на Миколаївщині і сіл Страдч, Великополе та Добростани на Яворівщині, а також села Бартатів, Ставчани, Мшана і Зимновідка в околицях Львова.

Після загибелі Романа Шухевича 5 березня 1950 р. органи МГБ продовжували активний пошук інших керівників українського підпілля. За кожним членом Проводу ОУН, зокрема і за О. Дяківим, «закріплено» спеціальні оперативні групи, до яких залучено найкращих офіцерів. У їх розпорядженні був весь карально-репресивний апарат, адміністрація, а також агентурно-бойові групи, які складалися із колишніх підпільників-перекінчиків. Ці групи очолювали офіцери МГБ, також переодягнені за підпільників. Активізувала свою діяльність і агентурна мережа – “сексоти”.

На початку травня 1950 р. МГБ стало відомо, що в Ілівському лісі перебував кур’єр Р. Шухевича до С. Бандери – Іван Паньків-“Явір”-“Іван”, який восени 1949 р. повернувся з Німеччини в Україну, і керівник групи зв’язку проводу ОУН (насправді крайового проводу – авт.) М. Пілан-“Осип”. З інших джерел МГБ стало відомо про перебування на Миколаївщині О. Дяківа-“Цьвочка”. На підставі цього було вирішено провести широкомасштабну облаву.

З 2 по 8 травня 1950 р. величезний масив лісів на схід від Миколаєва був повністю блокований внутрішніми військами МГБ та прикордонниками. На шляхах та вздовж краю лісу виставлено посилені застави. Всю оточену територію було поділено на 4 великі сектори, кожний з яких поділявся на декілька менших.

Напередодні облави, в кінці квітня 1950 р., в Ілівському лісі перебували стрільці куща Микола Заторський-“Шахтарський”-“Микола” (1915 р. н., с. Ілів), Дмитро Кречковський-“Дорош” (1911 р. н., с. Глухівець), Іван Івахів-“Івась”-“Калина” (1927 р. н., с. Стільсько), Р. Бринь-“Ромко”, В. Борисовський-“Борис” та Іван Яримович-“Ясінь” (1919 р. н., с. Крупсько). З ними також перебував районний провідник Миколаївщини Іван Чень-“Лис” (1916 р. н., с. Рудники), який проводив інструктаж підпільників на літо 1950 р. Відтак у супроводі кур’єрів крайового проводу прибув референт Служби безпеки ОУН Миколаївського надрайону Мирон Гельнер-“Остап” (1925 р. н., смт. Нові Стрілила, Жидачівщина).

Наступної ночі “Лис” і “Остап” у супроводі бойовиків куща “Заторського” пішли на зустріч з референтом СБ Миколаївського районного проводу ОУН Олександром Кальченком-“Лисицею” (1915 р. н., с. Озеряни Варвинського р-ну Чернігівської обл.), який мав криївку на правому березі Дністра між селами Верин–Надітичі–Розвадів. Через два дні “Остап” з бойовиками повернувся у Приймівський ліс.

1 травня 1950 р. О. Дяків-“Цьвочок” перебував у лісі поблизу с. Гута Щирецька. Тут були також “Осип” і його підлеглі “Баша”, “Вихор”, “Кучер” і “Сянько”, а також “Іскра” та “Явір”. До них прибув “Остап” з бойовиками. Вранці 2 травня ліс, в якому перебували підпільники, почали оточувати війська МГБ. Тому вони перейшли на південний-схід, в Ілівський ліс, де зустрілися з кущовим Степаном Янкевичем-“Круком” (1921 р. н., м. Миколаїв) та бойовиками “Борисом”, “Івасем”, “Ромком” і “Шахтарським”. Оскільки “Шахтарський” повідомив, що в околицях Ілова також почалася облава, повстанці вирішили піти у Приймівський ліс.

Увечері 2 травня на лісовій дорозі Розділ–Дуброва–Стільсько група підпільників, яких вів І. Шух-“Вихор”, натрапила на засідку оперативно-військової групи Миколаївського райвідділу МГБ на чолі зі старшим оперуповноваженим капітаном Волинцем і старшим військового наряду від 6 стрілецької роти 332 стрілецького полку внутрішніх військ сержантом Кісельовим. Облавники автоматною чергою вбили “Вихора”, тіло якого згодом забрали на опізнання.

Оскільки настала ніч, решті повстанців вдалося врятуватися. Розділившись на кілька груп, вони розійшлися в різних напрямках. Бойовик “Івась” провів “Цьвочка” у с. Берездівці, де вони перебули всю операцію в криївці на господарстві Дмитра Горбіля, донька якого – Франка – була нареченою “Івася”. За спогадами С.Янкевича, “Івась” навіть не знав, наскільки високий пост у підпіллі займав О. Дяків-“Цьвочок”.

“Шахтарський” і “Ясінь” заховалися у невеликій криївці в Ілівському лісі. Увечері 3 травня до них прийшли за продуктами бойовики “Бомба”, “Борис”, “Крук” та “Кучер” і повідомили, що “Явір”, “Іскра”, “Осип”, “Остап” і ще троє підпільників перебувають у криївці неподалік. “Борис” і “Кучер” взяли мішок сухарів і пішли, а “Бомба” і “Крук” залишилися. Наступного дня “Шахтарський”, “Бомба”, “Крук” і “Ясінь” перейшли в іншу криївку, в якій перебували приблизно 4-5 днів, аж поки не закінчилася облава. Після цього “Крук” і “Шахтарський” пішли до криївки, де переховувалися “Явір” з друзями. Поблизу і всередині неї вони побачили сліди недавнього бою. Трупів підпільників не було, бо облавники забрали їх зі собою для упізнання.

У ході цієї військової операції емгебістам вдалося виявити в Ілівському лісі ще одну криївку, в якій перебувало двоє підпільників. На пропозицію здатися вони відповіли автоматним вогнем. Тоді їх закидали гранатами. На жаль, досі не вдалося встановити їхніх імен, прізвищ та псевдонімів.

Таким чином, протягом військової операції з 2 по 8 травня 1950 р. було вбито 11 повстанців, а одного – Мирона Гельнера-“Остапа” – захоплено живим. Після тривалого слідства його за вироком військового трибуналу, засідання якого проходило у Стрию, 28 жовтня 1951 р. було засуджено до смертної кари. Вирок виконано цього ж дня.

У вбитих підпільників вилучено 4 автомати ППШ, 1 автомат іноземного зразка, який належав “Явору”, 1 самозарядна гвинтівка СВТ, 1 російський карабін, 6 пістолетів різних систем, кілька сотень набоїв і підпільну літературу.

…Зараз можна висловлювати різні припущення, чому облавникам вдалося виявити криївку –чи її погане маскування, чи дії агентури, чи сліпий випадок. Свою версію висунув С. Янкевич. “Явір” через тривале перебування у підпіллі мав задавнену хворобу легень і тому йому важко було дихати в криївці, де було аж 8 підпільників в ніч з 3 на 4 травня. Перебуваючи в криївках, він намагався хоч трохи привідкрити віко для доступу повітря. Можливо, що вхід у криївку був відкритий чи привідкритий, що дало можливість облавникам її виявити.

…Перебувши облаву в Берездівцях, О. Дяків перейшов на Яворівщину, де вже 23 травня 1950р. у лісі біля с. Добростани святкував з місцевими підпільниками День героїв. Там же він і загинув у великій облаві МГБ в кінці листопада 1950 р.

Іван Яримович-“Ясінь” перебував у підпіллі до кінця 1950 р., займав пост кущового. 17 грудня він разом з І. Івахівим-“Івасем” та Дмитром Кречковським-“Дорошем” перебували у криївці на господарстві Горбіля у Берездівцях. Внаслідок зради о 23.00 хату блокували оперативники і після тривалих пошуків виявили ретельно замасковану криївку. Зав’язалася сутичка, під час якої “Дорош” та “Івась” зуміли прорватися, Франка Горбіль (1928 р. н.) загинула, а Михайлину Іваницьку та “Ясіня” захоплено живими. Після тривалого слідства його за вироком Військового трибуналу Прикарпатського військового округу 18-19 грудня 1951 р. засудили до смертної кари. Вирок виконано 19 березня 1952 р. у Дрогобичі.

Степан Янкевич-“Крук” перебував у підпіллі в боївці Михайла Гнатіва-“Скорого” до 16 серпня 1955 р., коли під час бою у Басівці контуженим потрапив до рук ворога. Засуджений на 25 років таборів, відбув повністю термін ув’язнення. Помер 1 березня 1999 р. року у Миколаєві.

Володимир Мороз,
Роман Сколоздра

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz