У Гранках-Кутах…

0
183

Біля Нового Роздолу є невеличке село. Ім’я йому – Гранки-Кути. На перший погляд, це непримітна місцина, сюди не приїжджають туристи. Однак, це куточок України, це – чиясь домівка…

У центрі села – хрест на пам’ять про звільнення від панщини із викарбуваним старослов’янською написом… Йому вже понад півтора століття. Поруч росли старезні липи. Величезні дерева немов захищали старовинну споруду. Тепер лип нема. Поруч магазини, будинки, школа. Саме звідси починається шлях маленьких людей. Деякі з них назавжди залишаться у рідних краях. Інші – навпаки, лише зрідка вертатимуть сюди.

Неподалік – іще один хрест. Він увіковічнює вихідців із села – борців за волю України, повстанців, які загинули в бою. Навпроти – сільська бібліотека. Хто скаже, що книжок зараз не читають, той не заходив у цю споруду. У бібліотеці Гранок завжди є охочі дізнатися про щось нове.

Школа – це ще одна примітна споруда у центрі села. Вона знаходиться на невеличкій гірці, з якої взимку учні спускаються на санях. Влітку тут тихо і затишно. Із вікон школи видно довгу дорогу попри бібліотеку, площу. Ідучи нею, можна побачити широкий обрій села. Чепурні хати, дітлахи на велосипедах, квіти біля парканів. Саме такими Гранки-Кути запам’ятаються. Не варто шукати тут чогось незвичного чи особливого. Неповторність села у його спокоєві та затишкові. Скільки і де б ти не був, повертаєшся сюди і кажеш: «Так, це мій дім!».

Гранки-Кути – одне з численних сіл Миколаївського району. Сюди не приїжджають політики та не підписують міжнародні угоди. Тут нема фестивалів чи вулканів. Його не вивчають на уроках географії. І, може, ми б і не знали, що таке село є, якби не жили поряд.

Гранки-Кути не можна забути. У цього села є почесне звання – «дім». Рідний дім. У тому його неповторність. Де б ми не були, завжди хочемо додому. Ось чому ми повертаємось у Гранки-Кути.

Анна Романдаш.

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz