Відродити б колишню красу

0
267
панський маєток

Праворуч від автодороги при в’їзді в Черницю з Пісочни привертають увагу вже немолоді дерева. Це – історичний панський маєток у парку. Нині територію орендує Львівська національна академія мистецтв. Однак депутатський корпус тепер шкодує, що дав такий дозвіл. Бо орендар тут з’являється вряди-годи, зовсім не турбується про територію, тож усе позаростало, споруди руйнує час, а місцеві жителі не можуть втрутитися в ситуацію, наприклад, громадською толокою… Я дослідила історію маєтку завдяки сприянню в перекладі з польської архівного документа «Опис маєтку п. Вітольда Стефануса в с. Черниця» (від 1930 р.) сусідки Ярослави Грищук (багаторічного в’язня сталінських таборів). Подаю архівні витяги.

“Маєток Стефануса був розташований на території Черницької гміни Жидачівського повіту Cтаніславського воєводства при путівці Дрогобич – Пісочна – Жидачів за 2 кілометри від залізничної станції Пісочна. Відстань до Львова становить 50 км, до Стрия – 23 км, до Жидачева – 15 км. Однак, Черницька гміна і сусідня Пісочнянська становили одну цілісність (344 га). Там були 7-класна школа, греко-католицька церква, костел, пошта, телефонна станція і відділ поліції. Орних земель, городу і саду – 155 га, лук і пасовищ – 60 га, лісу -113 га, 16 га зайняті під водою, дорогами і землею, призначеною для майбутнього будівництва. Землі переважно суглинисті – найбільш придатні для вирощування буряків і пшениці. 50 га лук не вимагали меліорації, решта земель або промеліорована, або тільки обведена ровами.

Двір при дорозі – це комплекс на 8 гектарах (будівлі на 2-х га, на 4-х – сад і городи, ще на 2-х – старий парк). Двір сполучений із фільварком (господарством) бетонними доріжками, є водопровід для господарства і городу. Панський ліс – на 113 га. Третина дерев – 40-річні листяні, переважно дубові, стільки ж – молодих (10-літніх), решта – зруби. Господарські будівлі муровані, під бляхою або дахівкою, в дуже доброму стані. Споруди збудовані переважно в 1921-1925 рр., крім фабричного будинку (1928 р.).

Житловий будинок №1 під дахівкою (помешкання родини пана Стефануса) – це 10 великих покоїв, кімната для приготування їжі, комора, 4 пивниці, лазня, туалети з каналізацією, велика тераса, підлога з дубового паркету, всі печі – із кахелю. Такого ж призначення будинок під №2 – мурований, під дахівкою, є 4 пивниці, велика кухня, туалет, водопровід. А поблизу – молочарня, курник, комора. Мури в обидвох будинках товсті. Житлові будинки №№3,4,5 (для слуг) – дерев’яні, із підлогою, під дахівкою, поряд – господарський будинок для слуг. №6 (для управителів фільварку) – мурований, під бляхою. Є три покої, кухня з водопроводом і котельнею на подвір’ї. №7 (лісничівка) – мурований, покритий гонтом, з підлогою. Поряд – господарська будівля. Будівля №8 (стайня для коней (є 24) і ВРХ (є 80) – мурована і вкрита дахівкою. Підлога і жолоби бетонні. У будівлі є водопровід і каналізація, місце для приготування корму, парник для картоплі і комора кормів. № 9 (кузня) – мурована і вкрита дахівкою, залізні вікна. Тут знаходяться усі знаряддя праці. У № 10 (возовні) – вози і сани, склад для штучних добрив і вугілля. Споруда № 11 (шпіхляр, або склад) – мурована, багатоповерхова, під бляхою, з залізними дверями і вікнами, є пристрій для витягування зерна на поверхню вагою 600 кг., великий склад для дрібних рільничих знарядь і пального. Недалеко – свинарник на 20 голів свиней, великий гараж. Там же – господарський млинок (камінь французький) і помпа для перекачування води в збірнику водопровідної вежі. № 12 – накриття для зерна на мурованих стовпах, крите бляхою, довжиною 60 м, шириною 16 м на 1000 кіп збіжжя, з водопроводом. №13 – накриття на дубових стовпах, для зерна та корму, під дахівкою, довжиною 30 м і шириною 8 м. № 14 – комора з дубового дерева під дахівкою, довжиною 30 м і шириною 8 м. №15 – біля двора в тіні, це 3 муровані пивниці і льодовня, кожна на 400-500 кг буряків. №16- на місці колишньої цегельні стоять дві дерев’яні опори, покриті гонтом. №17 (від 1928 р.) – фабричний будинок у Пісочнянській гміні при залізничній станції (2 км від двора) з власною залізничній рогачкою, мурований, багатоповерховий, довжиною 41 м, шириною 16 м, висотою 10 м.; вартість будинку – близько 100 000 злотих. У помешканні є дві великі зали: в підвалі і на 1-му поверсі з машинним обладнанням для дерев’яного промислу. Тут виробляють дерев’яні іграшки. У разі потреби можуть пригодитися для проживання.

Біля двору за 500 м збудована в 1930 р. 7-класна школа для сіл Черниці та Пісочни. Землю під школу подарував пан Вітольд Стефанус. Школа мурована, крита бляхою, є великі 8 залів-класів і 3 кабінети. Є 2-морговий город і 2-моргове подвір’я. Кілька помешкань для вчителів – на 2-му поверсі (мансарді). Є можливість використання класів для майбутнього сільськогосподарського ліцею (тимчасово або назавжди). Повз фабрику прокладений газопровід «Дашава – Львів».

Описано й інвентар. Живий – коні робочі і виїзні (17 гол.), корови дійні низької породи червона строката (29 гол.), ялівки (10 гол.), 2 бугаї. Середня вага корови – 500-600 кг. Середній надій на корову – 4500 літрів молока за рік.

Інвентар мертвий: шкіряна упряж (10 робочих пар, 2 – виїзних), два сідла, 13 возів робочих, молоковоз, два візки двохколісні, борони залізні – 10 пар, 2 культиватори, 6 плужків для підгортання картоплі, 5 поливалок ручних, 1 обпилювач буряків, 3-метрова сівалка рядова, сівалка для внесення мінеральних добрив, сівалка для вапна, 3 косарки «Deedingа», 3 грабарки «Schuttlewovta», 2 жатки «Deevingа», сівалка для посіву трав і конюшини, борона дискова кінна, 2 дубові шуфлі для вирівнювання землі, тягач «Deeving» із 4-корпусним і 8-корпусним плугом для мілкої оранки, гарнітур молотарки парової фірми «Hoefer–Schvanz» з елеватором для соломи і локомобілем 8НР фірми «Hengierskie Koleje Panstwowe», пристрій для формування тюків конюшини, млинок для чищення зерна, вітряк «Eksneva», млинок для чищення конюшини і трав «Eksneva», трієр для сортування зерна, прилад бочковий для підготовки посівного матеріалу, 3 залізні бочковози, а також розпилювач, двигун стартовий «Deeving» 6-НР для заведення січкарні, циркулярка і млина, двигун «Deeving-3» НР до водяної помпи, січкарня на двигун, пила циркулярна до дерева, парник для варіння картоплі і буряковарка; обладнання для молочарні: холодильник, масничка, 6 збірників на молоко, апарат “Earbeva” для визначення жирності молока, 4 візки для виїзду і двоє виїздових санок, ще багато дрібних господарських реквізитів, таких як ліхтарі й ланцюги для худоби, інше. Ціна на все описане разом з інвентарем, посівами, запасами зерна і картоплі – 500 тис. злотих.

Однак, власник, маючи борги, був готовий продати частину маєтку із забудовами, інвентарем і посівами за ціною вартістю десь 300 тис. злотих”.

Пан Вітольд Стефанус був інтелігентною людиною. І його господарство було рентабельне, зразкове. Із робітниками за працю він розраховувався чесно, крім того, надавав їм житлову площу, наділи під городи. Великий внесок він вніс на будівництво 7-ми класової школи – помагав фінансово і матеріально. Водночас знаходилися люди, котрі говорили, що їм не потрібна польська школа та ще імені Йосифа Пілсудського, президента Польщі, бо наближається війна і все пропаде. На це він на відкритті сказав: «Люди добрі! Що буде, то буде, а школа вже стоїть, назви будуть мінятися, зате школа буде стояти вічно».

Згодом маєток Стефануса викупила держава і Львівське освітнє управління. У 1935 р. тут організовано сільськогосподарський ліцей. Після Другої світової війни засновано Черницький сільськогосподарський технікум, який готував агрономів та спеціалістів тваринництва. Проте в 1966 р. технікум розформовано й утворена однорічна сільськогосподарська школа, яка готувала зоотехніків, яку в 1979 р. теж розформовано. Там утворено «ЦЕЛАЖ» – організацію зберігання і постачання мінеральних добрив. А в 1987 р. і вона припинила функціонування.

…Колись тут був чудовий парк з алеями та різноманітними статуями. Навколо приміщень були розбиті клумби. Господарство успішно процвітало. При «ЦЕЛАЖу» почався занепад. Проте найбільша біда для маєтку настала в 90-их роках XX ст. Його надано в оренду Львівській національній академії мистецтв. Але в ті тяжкі часи вуз коштів не мав, і технікум, як називали в селі панський маєток, поступово почав занепадати. Останній сплеск інтересу до нього був у 90-х роках минулого століття, коли тут знімали український фільм «Злочин з багатьма невідомими». Після цього маєток поступово перетворюється на руїну. А те, що вціліло в приміщеннях, навчальному корпусі, «сподобалося» місцевим жителям… Красиві цінні породи дерев по-варварськи вирубані.

Тож сьогодні колишнє помістя не впізнати. Бур’яни вище людського росту, будинки розвалені. Дикі собаки і коти – тепер «візитна картка» колись прекрасного помістя п. Вітольда Стефануса. А життя триває… Тому сподіюся, що ще знайдуться люди, які відродять минулу красу.

Ярослава Хлоп’яча, учитель історії Черницької ЗОШ.

панський маєток

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz