«Вжити заходів…» Яких?

0
171

Депутати Миколаївської міської ради таки заслухали звіт «Миколаївводоканалу». Та замість предметного розгляду надзвичайної ситуації, вийшов черговий захід переливання з пустого в порожнє із резолюцією «Вжити заходів…». Склалося враження, що в кабінеті міського голови, де відбувалось це дійство, уже витав запах виборів. На превеликий жаль. І депутати, і керівництво ради думками були зовсім в іншому вимірі. За неповних два місяці ще потрібно чимало зробити. Мабуть, для себе. А вода та борги? Нехай про це думає нове керівництво міста та новий депутатський корпус. Хоч виглядає на те, що наполовину буде він старим, тобто сьогоднішнім. До речі, кворум (16 депутатів із 30) насилу зібрали. Не таке вже і важливе питання?..

Можна було б навести цитати із акту перевірки, котра проводилась у комунальному підприємстві. Можна було б познущатись із звіту керівництва водоканалу. Та що воно дасть? Хіба що коротко константувати факт, що попри 100% оплату, у всьому винні таки жителі Миколаєва. Бо сьогоднішні тарифи покривають тільки третину затрат комунальників. Платимо 5 гривень, а хочуть майже 15. Не будемо залазити у розрахунки, котрими передбачені ще й 30% втрати води, та про деякі речі таки поміркуємо. Усі розмови в попередні роки про 50% і 70% втрати води на відрізку «Надітицький водозабір – резервуари Миколаєва» були байкою. Бо втрати, виявляється, складали сотні відсотків. І тільки кожен 4-5 літр добутої води доходив до споживача (із пояснень керівника «Миколаївводоканалу» Юрія Соколова). Сьогодні споживачі води отримують тільки кожен другий закуплений у львів’ян літр. Половина пропадає. Щоправда, платити доводиться за усі. Де пропадає ота половина – не відомо, наразі, нікому. Комунальники, нарешті, спробували бодай приблизно визначитись, де зникає чиста та недешева стрийська вода і чому вона не доходить до споживачів. Наразі вирішили, що багато пропадає на ділянці водопроводу, котра йде через цвинтар у Миколаїв. Це трохи більше 400 метрів. Труби для заміни уже є, залишилось знайти кошти. І вони, ніби, також є, але ось щирого бажання щось робити не зауважено. Будуть просити районну раду. Чи погодяться депутати забрати кошти у сільського люду, коли місячна зарплата у керівників комунального підприємства, з усіма преміями, доплатами та винагородами, більша, ніж сумарна річна пенсія пересічного пенсіонера? Зрештою, навіть фінансова інтервенція районного бюджету нічого не змінить. Бо борги щомісячно множитимуться і надалі. І очікуваний інвестиційний кількамільйонний внесок «Хенкеля», котрий в нормальних умовах дозволив би вирішити проблеми дірявих дахів, якісного освітлення та інших нагальних проблем, піде у податкову. А ще й забракне. Не вистачить навіть на те, щоб розрахуватись, бодай через рік, із автором пам’ятника жертвам голодоморів та політичних репресій, почесним громадянином міста Андрієм Величком. Як завжди, грошей вистарчило усім, та тільки не авторові та головному виконавцеві робіт. Як не знайшлося 70 тисяч на уже готовий монумент Уляні Кравченко до її ювілею.

Звичайнісінька логіка каже, що потрібно зменшувати видатки та шукати шляхи збільшення доходів. Проте логіка не має ніякого відношення до нашої міськради та діяльності її комунальних підприємств. Не буду повторюватись та вкотре лякати миколаївців невтішними цифрами. Однак хотів би звернути увагу на таке. Сьогоднішня собівартість одного куба води, за ніби-то розрахунками комунальників, – 14 грн. 60 коп. Вже оголошено, що «Львівводоканал» піднімає ціни своєї води на 40% (львів’янам, до речі, коштуватиме вона після підвищення тарифу 6 грн.). Враховуючи цей фактор, беручи до уваги підвищення із 1 грудня мінімальної заробітної плати, ціна води, теоретично, подолає межу 20 грн. за куб. Чи багато в Миколаєві сімей можуть платити за такими тарифами? Не забуваймо про 10 грн. за один квадратний метр опалення, підняття цін ЖКУ… Чи не переплутали наші комунальники Україну із ЗША, де мінімальна заробітна плата складає 500 грн. у день? І чи наважиться будь-хто погодити такі тарифи, як би хитро не були вони зверстані? Ми опинились у тупику. Керівництво міста на все те вже не зважає, нехай болить голова у наступників. Претендентів на таких сьогодні чимало. Ніхто, щоправда, не пропонує рецептів фінансового оздоровлення. На що, цікаво, сподіваються?

Мені ж від усього того страшно захотілось, щоб таки проголосували внесений нещодавно регіоналом Чечетовим проект про перенесення місцевих виборів на весну. Нехай би відповіли за свої безвідповідальні дії ті, хто довів місто до банкрутства. Нехай би прозвітували ті люди, котрі ухвалювали рішення, ділили кошти, кроїли бюджет під себе і геть не думали, що колись закінчиться і ця побудована піраміда. Як закінчилась вона у сумновідомій кредитній спілці. Та виходить так, що знову своїм гаманцем розраховуватимуться за оте все пересічні виборці. Бо хто пригадає, щоб у нас бодай хтось бодай за щось та відповів? Навіть ті, котрі із високих трибун раз у раз заявляли про свою виняткову відповідальність, бо користувались на той час винятковими правами.

Далекий від думки, що написане мною спонукає хоч до якихось дій. Як і до якихось протестів. Не туди спрямовані основні зусилля міського керівництва. Чи є в кого хоч якийсь острах щодо майбутнього? Не виглядає на те.

…У надрах Кабміну пройшов попереднє узгодження і в найближчому майбутньому буде винесений на суд парламенту проект закону про місцевий референдум. Проект передбачає два їх види — імперативний і консультативний. Місцевий плебісцит призначається на вимогу не менш ніж 1/10 громадян, які мають право голосу і є членами відповідної територіальної громади. На місцевий референдум можуть виноситися питання місцевого значення. Виключно місцевим референдумом вирішується, зокрема, питання реорганізації або ліквідації комунальних дошкільних навчальних закладів. Як і питання дострокового припинення повноважень місцевих рад і їхніх голів. Місцева громада, сподіваюсь, отримає інструмент захисту від свавілля та захланності своїх же обранців. Та чи не простіше обрати таких, які вболіватимуть за інтереси села чи міста і без референдуму?

Ярослав Муха.

P.S. Маленький штрих для розуміння абсурдності оцього всього. За здачу річного звіту із збитками у 881 тис. грн. старшому економісту водоканалу нарахована премія: 3244 грн. 7 коп. Мабуть, підготовка річного звіту не входить у функціональні обов’язки доблесного економіста. Не абсурд?

Leave a Reply

Be the First to Comment!

avatar
wpDiscuz